Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСереда, 15.08.2018, 06:48

Меню сайту
Календар
«  Серпень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Календар свят України. Граматика української мови
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Поведінкові прояви у дітей раннього шкільного віку

Поведінкові прояви у дітей

раннього шкільного віку

Знання  вікової специфіки психічного розвитку дітей на переході від дошкільного до молодшого шкільного віку становить необхідну умову для вирішення комплексу проблем щодо організації їх навчальної діяльності та спілкування.

Типовою ознакою перехідного періоду є дитяча як комплекс психологічних особливостей, які полягають у негайному реагуванні на впливи навколишнього середовища і виявляються в прагненні особистої  задоволеності. Існують такі основні форми дитячої безпосередності :

  1. Пустотливість. Пустуючи, діти отримують емоційне задоволення, оскільки виявляють позитивні емоції. Завдяки пустотливості діти почуваються комфортніше.
  2. Примхливість. Ситуація незадоволеності як наслідок незадоволення дітьми власних потреб або спосіб досягнення поставленої мети. Тому вона часто використовується ними для самозахисту.
  3. Кривляння. Також означає ситуацію незадоволення. Це пасивна позиція » прохання» , якому можуть відмовити або не відмовити.
  4. Ябедництво.Розповіді дорослим про власні негаразди в спільній діяльності з партнерами аби їх осудити, покарати, коли »потерпілий» мало замислюється над своєю провиною, вбачаючи її в діях інших. Як і примхливість, це активна спрямованість на задоволення власних потреб і часто використовується дітьми для самозахисту.
  5. Манірність.Неприродність, штучність поведінки, постає «атиподом» до решти складових дитячої безпосередності; в основі її – наслідування дорослих, наприклад, манерах поведінки, жести, зміст і спосіб висловлювання та інше. Зростання манірності означає примхливість, кривляння, ябедництво. Стабільною залишається пустотливість. Поява манірності в дітей означає їхній поступовий вихід із перехідного періоду.

 

 

 

 

 

Розглянемо тепер деякі типові тут небажані прояви поведінки.

Впертість–поведінка, зумовлена не бажанням дітей, а їхньою вимогою; мотивом тоді постають вихідні, початкові рішення, які надалі вони вже не хочуть змінювати. Для впертості характерна відсутність чітких мотивів доцільності – діти можуть продовжувати дотримуватися певної поведінки, незважаючи на її очевидну абсурдність. Наприклад, вимога прибрати за собою на столі може тривалий час не виконуватися. Проте існує й інша тенденція – впертість найчастіше виникає тоді, коли вимагають. А не прохають.

Негативізм – реагування не на зміст, а на саму позицію дорослих, і характеризується соціальними тенденціями. Як типовий, зустрічається типовий негативізм, суть якого – в ігноруванні вимог дорослих як вияв протесту проти несправедливості в особі конкретних людей, як правило, добре знайомих дітям. Виникає здебільшого, коли дорослими не враховуються їхні психічні стани, повязані, наприклад, перевантаженнями, перевтомою, або на факт присутності конкретних осіб, до яких відчувають неприязнь.

Дратівливість – незадоволення результатом власних прагнень, характеризується нестриманістю дій, безапеляційністю суджень, зухвалістю в процесі міжособистісних відносин. На відміну від упертості й негативізму дратівливість характеризується активною спрямованістю на доведення власної правоти, при цьому діти мало дослухаються до аргументів дорослих. Типовими прикладами виникнення дратівливості є стан розчарування дітей очікуваним або безапеляційним тиском дорослих.

Хвалькуватість – стан, який характеризується значимістю власних дій, вчинків і себе, як суб’єкта діяльності і спілкування. Це – демонстрація власного «Я». діти хваляться іграшками, шкільним приладдям, вбранням, надто в суперечках між собою. Типові приклади хвалькуватості: з приводу реальних подій; з приводу уявних подій та предметів. Найчастіше це відповідь на хвалькуватість співбесідника, як спосіб привертання до себе уваги. Небезпека хвалькуватості в тому, що дитина поступово може реально не сприймати переваги й недоліки предметів і явищ навколишнього середовища, самого себе, видаючи уявне за дійсне, що сприймається дорослими як брехня.

Хитрощі – особливість їх у тому, що діти видають уявне за дійсне, уникаючи неприємних для себе ситуацій. Небезпека хитрощів, як і хвалькуватості, та, що вони можуть потенційно перерости у брехливість. Природа цих хитрощів – у прагненні відстояти себе від впливів дорослих на дімку дітей – небажаних у певний момент, що врешті, можливо переросте у постійну звичку. Типові приклади хитрощів: ті, які пов’язані з пустотливістю, виявляються, здебільшого в ігровій діяльності й розглядаються як необхідні елементи гри; виявляються у прагненні відвести від себе наслідки невдалих власних дій, через які мають негативний результат. Як правило такі дії здійснюються дітьми без погодження з дорослими. У такому випадку хитрощі – це спроба ввести дорослих в оману.

Крім вказаних небажаних проявів у поведінці дітей у перехідний період, зустрічаються деякі інші типові для них особливості, які за своєю спрямованістю займають своєрідну проміжну позицію, наприклад, лінощі й недбалість.

Лінощі - відсутність бажання долати вольові зусилля для виконання певного виду діяльності, виявляються в байдужому ставленні до неї або ігноруванні. Частіше лінощі характерні для діяльності, яка для дітей не цікава. Їх природа – це невимогливість, необов’язковість дорослих, невміння зацікавити дітей, задовольнити будь-які їхні прагнення, заохотити ініціативність, самостійність, винахідливість і розвинути духовні інтереси. Небезпека лінощів в тому, що дитина може стати слабовільною, безініціативною, особливо у тих випадках діяльності, які потребують вольових зусиль.

Недбалість – особливість, яка характеризується необов’язковістю, неуважністю, забудькуватістю, недбалим ставленням до предметів, речей, потреб та інтересів навколишніх людей. Недбалість означає невміння організувати власну життєдіяльність через пасивну позицію дорослих, оскільки діти цього віку не дають значення власній організованості. Типовою ознакою недбалості є квапливість, виконання доручення абияк, щоб одразу зайнятися своїми справами. В основі дитячої недбалості – невміння акцентувати увагу на елементах порядку, оскільки діти не відчувають в цьому потреби.

Вказані типові прояви дитячої поведінки, звичайно, не обмежуються цими переліками. Очевидно інше: по-перше, вони є закономірним явищем у психічному розвитку, адже процес пізнання дітьми навколишнього світу є стан розвитку перспективою реального розширення меж «дитячості», і він непростий; по-друге,виявів дитячої поведінки залежить від дорослих,їхніх умінь розвивати позитивні утворення, локалізувати небажані вияви, не акцентувати на них увагу, тобто застерігати виникнення суб’єктивної кризи. 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВІКОВІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

 

Вік,його метафоричний девіз

Окремі психологічні новоутворення віку

Найпоширеніші помилки батьків

Наслідки» збоїв» у психологічному розвитку

0-1

Світ доброзичливийдо мене.  Я довіряю світові

Налагодження емоційних стосунків з оточуючим світом

Позбавлення дитини емоційного та безпосереднього фізичного контакту у «виховних цілях»

Глибинна мало усвідомлена недовіра до оточуючого світу та інших людей

1-3

Я вмію діяти сам. Я довіряю собі

Активне пізнання оточуючого середовища, формування віри у власні сили

 

 

Перешкоджання дитячому «дослідництву», навіювання всіляких забобонів та жахів

Пасивна позиція у дорослому житті, недостатня готовність покладатися на самого себе

 

3-6

Я вчуся взаємодіяти

Оволодіння соціальними ролями, шаблонами поведінки

Навязування певних моделей поведінки без урахування психологічних особливостей самої дитини

При виборі способів поведінки доросла людина часто надає перевагу маніпулятивним формам самопрояву

7-10

Я відповідальна людина. Я гідний схвалення

Розвиток нового пізнавального ставлення до дійсності. Оволодіння механізмом «Хочу-можу-досягаю». Розвиток особистісної відповідальності

Разом із звичкою тотально контролювати шкільну ситуацію учня батьки «перетягують» на себе сферу його відповідальності. Можлива підміна понять в оцінюванні:замість дій дитини оцінюється її особистість

Не готовність брати на себе відповідальність за розвиток життєвої ситуації у дорослому віці. Неадекватна самооцінка(завищена або частіше – занижена)

11-15

Я – мислячий. Я розумію своє місце серед інших людей

Відчуття дорослості, потяг до самостійності. Розвиток критичності мислення. Експеримертування з соціальною позицією та статусом. Статевий розвиток та самоусвідомлення

Авторитетне навязування власної думки або способу дій. Зневажливе ставлення до оточення дитини або до її »соціальної позиції» в цьому оточенні. Ігнорування проблем статевого дозрівання

Залежність від чужої авторитетної думки та невміння самостійно аналізувати та вирішувати ситуацію. Наявність психологічних складнощів у соціальній взаємодії. Негаразди у сфері статевої самоідентифікації

16-18

Я розумію себе. Я шукаю своє місце у світі

Усвідомлення ключових моментів власного бачення світу: принципи, ідеали, цінності. Формування перспективних планів професійної та життєвої самореалізації

Зневажливе ставлення до внутрішнього світу молодої людини. Навязування власного світосприймання та розуміння життєвого успіху

Професійне та життєве визначення людини не відповідає її глибинній психологічній сутності. Людина нібито живе «чужим життям»

19 – 30 (35)

Я щось роблю у світі

Реалізація професійних планів та соціальних програм. Їх корекція та осмислення

Спроби опікувати свою дорослу дитину. Втручання в її особистісне та професійне життя

Напруженість у стосунках з близькими людьми. Соціальний інфантилізм

30 (35) - …

Подолання кризи

Відмова розуміти права

Посилення «комплексу»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Наші друзі
Сайти допомоги
Архів записів
Друзі сайту

Per aspera ad astra ( bondarenko3006) © 2018
uCoz