Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 16.11.2018, 14:40

Меню сайту
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Календар свят України. Граматика української мови
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Батькам про статеве виховання молодших школярів

Батькам про статеве виховання молодших школярів

Ще донедавна питання статевого виховання не було настільки актуальним, як сьогодні. На це є свої причини: по-перше, акселе­рація, що прискорила статеве дозрівання; по-друге, великий потік різноманітної позитивної і негативної інформації; по-третє, при­родна дитяча допитливість. Уже в 3—4-річному віці дитина ставить батькам запитання, пов'язані зі статевою тематикою, наприклад: «Звідки беруться діти?», «Чому діти не народжуються до одружен­ня?», «Для чого потрібний тато?» тощо. Отже, хочете ви цього чи ні, а статеве виховання починається рано. І першими вихователями у цьому напрямі є батьки. Саме до вас звертається дитина з перши­ми запитаннями про чоловічу і жіночу стать, і ви повинні дати правдиву, і тільки правдиву, відповідь на доступному для її ро­зуміння рівні. Кваліфікованим порадником у цьому стане, напри­клад, стаття Б. Спока «Правда про життя».
Авторитетні сексологічні дослідження переконують, що ті, хто в ранньому дитинстві засвоїв ставлення до статі як до чогось соро­мітного і не мав можливості ознайомитися з будовою людського тіла, мають більше труднощів у дорослому сексуальному житті. А це свідчить про необхідність продуманого й делікатного ставлен­ня дорослих до всіх проявів зацікавленості статевим питанням.
Часто батьки припускаються помилки, думаючи, що статеве виховання — це відповідь на запитання дитини: «Звідки беруться діти?» або якась одноразова лекція в школі. Поняття статевого виховання значно ширше. Воно включає в себе питання формуван­ня в дітей з раннього віку ідеалу хлопчика і дівчинки, чоловіка і жінки, уявлення про норми і правила їхньої поведінки, вміння будувати взаємини з представниками іншої статі на основі поваги почуттів інших людей.
Статеве виховання дитини в сім'ї починається зі спостережень за взаєминами батьків і їхнім ставленням до дітей. І якщо батько хлопчика грубо поводиться з матір'ю, то ніякі лекції не доведуть дитині, що шлюб — це союз взаємної любові й поваги. Досвід го­ворить йому про інше. Коли дитина дізнається про фізіологічний аспект шлюбу, вона пов'яже це з відомою їй картиною грубих стосунків. Або уявіть дівчинку, яка росте з почуттям непотрібності, тому що батьки надають перевагу її братові. Вона завжди недолюб­люватиме чоловіків, бо вважатиме, що вони одержують у житті все найкраще, а жінки завжди є жертвами. Тільки побудовані на коханні та повазі, піклуванні та увазі взаємини батьків є прикла­дом для наслідування сином чи донькою для розвитку в них най­кращих рис.

Молодші школярі — це діти 6—10 років. Саме в цьому віці, у зв'язку з появою нових обов'язків перед колективом, суспіль­ством, відбувається перебудова системи міжособистісних стосунків, їх зміст та форма значною мірою залежать від раніше сформованої готовності до співробітництва хлопчиків і дівчаток, власного досві­ду спілкування з ровесниками і дорослими своєї та протилежної статі. Уже в цьому віці з'являються сексуальні інтереси, які учні старанно приховують, переживаючи сором, страх. Негативне, хво­робливе переживання проявів статевого дозрівання є наслідком неправильного статевого виховання. Коли діти не задовольняють свої інтереси щодо статевих проблем, стосунків між дівчатками і хлопцями, жінками і чоловіками, відчувають труднощі, в спілку­ванні з особами своєї і протилежної статі, вони вдаються до мас­турбації, сексуальних ігор. Частіше це буває серед хлопчиків, бо їхня сексуальна активність вища, ніж у дівчаток. У них спостері­гаються умовно сексуальні прояви, що сигналізують про необхід­ність втручання в процес статевого виховання: смоктання пальців, кусання губ і нігтів, ковиряння в носі, виривання волосся, постій­не тримання рук у кишенях.
У зв'язку з неправильним статевим вихованням дівчатка почат­кових класів нерідко насторожено ставляться до хлопчиків, уни­кають стосунків із ними; для хлопчиків же характерна переоцінка себе і почуття власної переваги над дівчатками. Суттєвим недоліком у вихованні школярів обох статей є невміння організувати спільну діяльність, знайти правильні шляхи побудови взаємин, що може ускладнити їхні стосунки.

Запобігання конфліктам між учнями й ученицями — це питан­ня не тільки дисципліни, а й статевого виховання. Адже якщо дівчатка б'ються з хлопчиками, то останнім важко по-лицарськи ставитися до представниць «слабкої статі». А як виховувати «лицаря», коли немає «принцеси» — ніжної і слабкої, і, навпаки, як виховувати у дівчаток риси жіночості, якщо поряд немає бла­городного лицаря?
Пам'ятайте, що статеве виховання і статева освіта, виховання мужності і жіночості, культури взаємин хлопчиків і дівчаток — це, перш за все, підготовка до щасливого сімейного життя. Тому весь устрій сімейного і шкільного життя має бути побудованим з огляду на особливі відмінності між хлопчиками і дівчатками.

Статева освіта не повинна обмежуватися підготовкою дівчаток і хлопчиків лише до фізіологічних проявів статевого розвитку. Учені Німеччини вважають, що діти молодшого шкільного віку мають знати про чоловічі сім'яні клітини, жіночу яйцеклітину, запліднення, вагітність, живлення плода, пологи та ін. Енциклопедія сексуального життя для дітей 7—9 років, написана французь­кими медиками, допоможе вам делікатно і вміло відповісти на «важкі» дитячі запитання.
Серед проблем, які складають зміст статевого виховання молод­ших школярів, важливе місце займає питання розподілу обов'язків у сім'ї, їх взаємодоповнення з урахуванням індивідуальних, вікових і статевих особливостей, бажань і нахилів членів сім'ї, оскільки саме це так чи інакше впливає на формування рис, притаманних жінкам чи чоловікам. Отже, хлопчиків у сім'ї необхідно виховува­ти як помічників: доручати їм мити підлогу, чистити картоплю, прибирати у квартирі, поливати квіти тощо. Особливе значення має закупівля продуктів. Хибною є точка зору тих батьків, які вважа­ють, що до магазину мають ходити тільки жінки. Виховуючи хлопчиків, слід прищеплювати їм не лише суто чоловічі вміння та навички, а й переконувати, що допомога жінці в домашній повсяк­денній роботі аж ніяк не принижує їхню чоловічу гідність. Прив­чайте поступатися місцем дівчинці, пропускати її вперед у дверях, допомагати нести важку сумку. Переконуйте хлопчиків, що дів­чинка фізично слабша, морально чутливіша, вона майбутня мати і тому потребує бережливого, чуйного ставлення. Хлопчик повинен усвідомити: справжній чоловік той, у кого є почуття відповідаль­ності, хто ніколи не зловживає перевагою в силі.
Дівчатка також мають мити посуд, чистити килими, прибирати в кімнатах, ходити до магазину. Якщо дівчинка з власного бажан­ня бере в руки молоток, а не виконує тільки «жіночі» справи, то заважати цьому також не варто. І все ж таки, передусім, варто привчати дівчинку доглядати за старенькою бабусею, молодшим братиком чи домашніми тваринами. Почуття гордості, гідності, жіночності може бути виховане тільки шляхом залучення до діяль­ності, спрямованої на піклування про інших, зокрема представни­ків чоловічої статі, розвитку вміння співчувати, допомагати і сло­вом, і ділом. На випадок, коли відсутня чи хворіє мати, донька повинна знати, що саме необхідно придбати із харчових продуктів, і доручити це зробити комусь із членів сім'ї чоловічої статі.

На закiнчення розмови, шановнi батьки, просимо запам’ятати деякi педагогiчнi поради.

1. Допомагайте дитині виражати свої, пов’язані зі статтю, інтереси та емоції. «Дитяча» мова смішна і неточна, «вулична» - точна, але непристойна. Медична термінологія емоційно нейтральна. Вона допомагає обговорювати і поліпшувати свої відносини з близькою людиною, а при необхідності – з психологом або лікарем.

2. Суб’єктивні труднощі дорослих часто такі великі, що батьки готові перекласти статеве виховання на учителів, учителі – на батьків, а ті та інші разом – на засоби масової інформації і лікарів. Краще, якщо всі узгоджено будуть виконувати свої завдання. Часто можна почути застереження, що статеве виховання, і особливо освіта, сприяють розпусті. Але всім відомо, що розпусті сприяють незнання.

3. Статеве виховання – це короткочасна кампанія, не педагогічна атака, а планомірна і систематична робота. В ній не доводиться розраховувати на раптовий або швидкий ефект, на стандартні методи – вона спрямована у майбутнє і вимагає від дорослих терпіння, ініціативи і творчості, що збагачує не тільки розвиток дитини, а й особистість вихователя. 

І, нарештi, статеве виховання має не тiльки моральне i медичне, але й величезне соцiальне i демографiчне, а, вiдповiдно, i державне значення. Посильна, грамотна i зацiкавлена участь в ньому справа всіх, хто готує  пiдростаюче поколiння до життя.

Ефективність статевого виховання в умовах сім'ї значною мірою залежить від правильного вибору й використання методів вихован­ня, зокрема таких, як бесіда, розповідь на етичну тему, пояснення, створення педагогічних ситуацій, сюжетно-рольова гра, перегляд і обговорення кінофільму, читання художньої літератури тощо.

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Наші друзі
Сайти допомоги
Архів записів
Друзі сайту

Per aspera ad astra ( bondarenko3006) © 2018
uCoz